Історія

Лопатинська сільська рада утворилась у 1918 році, центр сільської ради – село Лопатинка.

Знаходиться село за 2 км на пн. сх. від залізничної станції Оратів та за 10 км від районного центру Оратів.

В даний час населення нараховує 496 чоловік.

Вважають, що село Лопатинка засноване в 1764 році і що першим поселенцем був Лопатін.

Інша легенда розповідає, що давно-давно тут росли великі ліси і сюди висилали людей, які провинились перед поміщиком. Ці люди корчували ліс під поля, а з дерев робили дарев’яні лопати і ними торгували, тому село називали Лопатинкою.

Була і в нашому селі церква, яку побудували в 1912 році. В 1941 році її розібрали бо мали з цього матеріалу будувати школу.

В 1918 році в селі було проголошено Радянську владу. Першим головою сільської Ради був Жаданюк Левко Ілліч.

1933-й рік. Голод. Урожай забирали під чисту. Хто пішов в колгосп і ходив на роботу в столові давали їсти (баланду). Люди бідували, голодували, але масового вимирання в селі не було. Померла сім’я: чоловік і жінка Демченко Панкрат і Демченко Лукерія. Померла дочка колишнього церковного старости Дорана Амбросія – Олександра. Бідувала дуже і сім’я церковного дяка Бойка Федота.

1937- рік репресій. З Лопатинки забрали 3 чоловіка: Бойка Кузьму, Вознюка Михайла та Звальського, який втік з Одеси від переслідування. Це було молоде освічене покоління. Цих людей забрали назавжди.

Війна перервала мирну працю колгоспників. На фронтах ВВВ воювали:137 наших односельчан. В боротьбі з ворогом загинуло 88 чоловік, а з війни не повернулось 84 чоловіка.

Від фашистських загарбників село звільнили 6 січня 1944 року. В селі пролягала передова лінія аж до 11 березня 1944 року. Сусідня ст.. Оратів залишалася під фашистами. Весь цей період з 6 січня по 11 березня рвались снаряди, міни, велась перестрілка, гинули солдати і мирні люди. Жінки, дівчата та підлітки копали окопи, хоронили вбитих, надавали допомогу пораненим.

Залишилися живими і повернулись в рідне село 49 чоловік. Всі вони нагороджені медалями, а ордени одержали:

1. Розумнюк Олексій Іванович – орден Слави і Червоної Зірки
2. Розумнюк Трохим Іванович – орден Червоної Зірки
3. Козінський Микита Антонович - орден Червоної Зірки
4. Бойко Мусій Трохимович - орден Слави і Червоної Зірки
5. Розумнюк Сава Борисович - орден Червоної Зірки
6. Сюська Костянтин Йосипович – орден Слави

Залишила війна свій слід і в долі 66 чоловік, яких було вивезено до Німеччини.

Повоєнні роки були дуже важкими. Наші поля були зриті окопами. На них багато мін і снарядів. Обробляли поля жінки, дівчата та хлопчаки – підлітки за допомогою корів. Керував колишній ,,куркуль” Дерунець Іван Самойлович, який з перших днів звільнення був агрономом колгоспу. Головою колгоспу – Розумнюк Микита Климович, бригадиром була Розумнюк Олександра Харитонівна, яка потім довгий час працювала ланковою колгоспу.

Пізніше головою колгоспу став Розумнюк Трохим Іванович - інвалід війни. Головою сільської Ради були Рябисько Семен Федорович, Дяченко Іван Антонович. За головуванням останнього було побудовано і відкрито пам’ятник захисникам села. Перезахоронення солдат, що полягли захищаючи село відбулося в 50 – х роках, а пам’ятник відкрили в 1957 році. Відомих виявилося 55 чоловік, а невідомих 161 чоловік. В 1992 році з 161 невідомих ще 10 імен стали відомими. Пізніше розшукали ще 21 чоловіка.

В 1992 році нашого односельчанина Халупенка Василя Оверковича відшукала нагорода – орден Червоної Зірки посмертно.

10 травня 1976 року молодий хлопець Вознюк Петро ставив ворота і випадково викопав труп. Коли розкопали, то виявили чотири трупи. Це були солдати, які загинули в 1941 році:

1. Азербайджанець Єгієв Сашек
2. Грузин Григалішвілі Нікімча Варламович
3. Українець Хоруженко Григорій
4. Невідомий, але був компас з надписом "Позняков"

Похорони відбулися 14 травня 1976 року. Підкопали братську могилу і там їх похоронили. В 1984 році на день Перемоги з Азербайджану до свого Сашека приїжджали дві сестри, племінник і онук.

В 1959 році колгосп ім. Ворошилова об’єднали з колгоспом села Оратова. До 1961 року був «Більшовик». Таке об’єднання нічого доброго не дало і за проханням колгоспників нашого села в ньому організували колгосп "Зірка". В колгоспі було 1367 га землі, з них орної 958 га, 8 тракторів, 5 автомашин, 6 комбайнів. Спеціалізація – рільництво, садівництво, огородництво, бджільництво. Колгосп мав свою електростанцію потужністю 45 кВт. Нею користувалося 50 будинків колгоспників, школа, клуб та інші потреби артілі.

В 1977 році колгосп був міліонером. Всі попередні роки ним керував Опалюк Микола Михайлович.

В 1977 році колгосп ,,Зірка» об’єднують з колгоспом "1 Травня» с. Сологубівка. Головою було обрано Іванова Миколу Миколайовича. І це з’єднання нічого не дало.

В 1987 році роз’єдналися і утворився колгосп "Здобуток Жовтня». Головою обрали Заквацького Івана Єрмолайовича.

З 1992 року не колгосп, а підприємство «Мрія», яке налічує 1720 га землі, орної 1360 га, робочих чол. - 273.

З 1998 по 2005 рік головою СВК «Мрія» - Куницький Степан Васильович.

З 2005 -2008 рік – голова Дяченко Андрій Григорович.

З лютого 2008 року землі села Лопатника передані в оренду ФГ «Агросан», яке очолює Сандул Віктор Іванович.

З 2006 року сільським головою став Заквацький Іван Єрмолайович.

З 2010 року і по цей час сільським головою працює Розумнюк Віктор Григорович.